01.10.2026 · 2 хв читання · Законопроєкти
Законопроєкти →Відстрочка від мобілізації батькові, з яким суд залишив дитину: що пропонує законопроєкт № 15530
«А чи дасть рішення про місце проживання дитини відстрочку?» — це питання клієнти ставлять мені майже щотижня.
Відповідь сьогодні — «не завжди». І саме цю прогалину пропонує закрити законопроєкт № 15530.
Важливо: це проєкт, а не чинний закон. Поки його не ухвалено, ТЦК працюють за чинними нормами і Порядком № 560.
Про що йдеться
- Законопроєкт № 15530 від 20.08.2026
- Автор — народний депутат Олексій Гончаренко
- Головний комітет — з питань національної безпеки, оборони та розвідки
- Стадія — у комітеті з 20.08.2026; є висновок бюджетної експертизи
Що пропонують
У п. 4 ч. 1 ст. 23 закону про мобілізацію прямо записати: відстрочку має той, хто «має рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з військовозобов’язаним».
Чому це з’явилося
У законі вже є підстава «самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду». Але Порядок № 560 визнає лише вичерпний перелік документів, і рішення про місце проживання дитини до нього не входить.
Тож ТЦК відмовляють: у рішенні немає дослівного «встановити факт самостійного виховання». Батько фактично сам виховує дитину, суд це визначив, а відстрочки немає — бо в документі стоять не ті слова.
Автор проєкту посилається на випадок у Кривому Розі, де батька мобілізували, а дитина лишилася без догляду.
Що я думаю
Ідея правильна, бо прибирає формалізм. Однак у проєкті є три проблеми.
Лише малолітні. Дитина від 14 років обирає, з ким жити, сама, без рішення суду. Я щойно мав справу, де 16-річний син сам вибрав місце проживання з батьком. За проєктом такий батько відстрочки не отримає, бо рішення суду про місце проживання там немає. Виходить, що закон захищає дитину, за яку вирішив суд, і не помічає ту, яка вирішила сама.
Ризик домовлених справ. Батьки можуть подавати позов про місце проживання дитини і визнавати його лише заради відстрочки. Суди й ТЦК почнуть перевіряти такі рішення — і додаткову проблему отримають якраз добросовісні батьки.
Рішення може застаріти. Дитина може фактично повернутися до матері через пів року, а рішення залишиться. Механізму перевірки, чи воно ще актуальне, проєкт не містить.
Ширше: коли документ важить більше за обставини
Уся ця історія — про розрив між тим, що відбувається насправді, і тим, що записано в папері. Батько виховує дитину сам, але в рішенні не ті слова — і система бачить слова, а не батька.
Проєкт пропонує інші слова. Це корисно, але не прибирає самого розриву: тепер система бачитиме рішення про місце проживання — навіть тоді, коли воно давно не відповідає дійсності, і не бачитиме дитину, яка обрала батька без суду.
Добрий закон у таких питаннях міг би питати не «який у вас документ», а «хто насправді доглядає дитину». Документ лише одна з відповідей на це питання, і не завжди найточніша.
А у вашій ситуації документ описує те, як ви живете зараз, чи те, як жили колись?
Якщо питання відстрочки впирається в рішення суду щодо дитини — опишіть ситуацію. Почнемо з того, що саме написано у вашому рішенні.