01.10.2026 · 3 хв читання · Законопроєкти
Законопроєкти →Суд зобов'яжуть самому витребовувати докази у справах про встановлення фактів? Розбираю законопроєкт № 16101
Людина просить суд встановити факт: що проживала однією сім’єю, що покійний був її батьком, що вони родичі. Потрібні документи лежать в архіві, у лікарні, у чужих руках — їй самій їх не видають. А суд повертає заяву «за ненадання доказів».
Я регулярно бачу такі відмови. Хоча суд у разі недостатності доказів може витребувати їх самостійно. Тому законопроєкт, який стосується саме цієї проблеми, я прочитав повністю.
Важливо: це законопроєкт, а не чинний закон. Його можуть змінити або не ухвалити, тож поки працюємо за чинними нормами.
Про що йдеться
- Законопроєкт № 16101 від 25.09.2026
- Автор — народний депутат Олександр Юрченко
- Головний комітет — з питань правової політики
- Стадія — 30.09.2026 направлено на розгляд комітету
Що пропонують
Доповнити ч. 2 ст. 294 ЦПК: якщо заявник обґрунтовано пояснив, чому не може сам отримати докази, суд зобов’язаний відкрити провадження і вирішити питання про їх витребування.
Виняток — випадки, коли кодекс прямо вимагає подати докази разом із заявою.
Ідеться про справи окремого провадження — ті, де немає спору, а є факт, який треба підтвердити.
Що я думаю
Проблема реальна. Закон уже зараз дозволяє суду в окремому провадженні витребовувати докази самостійно, і Верховний Суд це підтверджував. Але суди першої інстанції цим правом користуються неохоче.
Проєкт перетворює «може» на «зобов’язаний». І тут я не впевнений, що це правильно. Замінити диспозитивну норму імперативною означає зсунути суд у бік інквізиційного процесу, де він сам збирає докази замість сторін. Для окремого провадження це, можливо, менш небезпечно, ніж для позовного, але межу між «допомогти отримати доказ» і «доводити за заявника» закон має провести чітко.
Де слабкі місця
«Обґрунтовані доводи про неможливість» — оцінна формула. Суд і далі вирішуватиме сам, чи доводи обґрунтовані. Отже, той самий суддя, який сьогодні не користується своїм правом, завтра може визнати доводи необґрунтованими.
Проєкт не каже, що буде, якщо суд заяву все одно поверне. Обов’язок без наслідків за його невиконання працює гірше, ніж здається на папері.
Що робити вже зараз
Не чекати закону.
У заяві окремим абзацом пояснюйте, які саме докази ви не можете отримати і чому. І додавайте доказ спроби: ваш запит і відмову, яку на нього отримали.
Тоді повернення заяви вразливе для апеляції вже за чинною редакцією: суд мав право витребувати докази, ви показали, що самі їх отримати не можете, — і він цим правом не скористався.
Ширше: право, яким не користуються
У цій історії є закономірність, ширша за процес. Повноваження суду існує давно — і саме тому законодавець пробує перетворити його на обов’язок. Право, яким систематично не користуються, рано чи пізно намагаються зробити обов’язком.
Але є й інший шлях, швидший за законотворчість: зробити так, щоб відмова скористатися правом виглядала очевидною помилкою. Не просити суд про милість, а покласти перед ним документальний ланцюжок — ось запит, ось відмова, ось чому я не можу інакше. Тоді «може» починає працювати майже як «зобов’язаний» — без жодних змін у законі.
Чи є у вашій заяві доказ того, що ви намагалися отримати документ самі, — чи лише пояснення, чому його немає?
Якщо заяву про встановлення факту повернули або ви тільки її готуєте — опишіть ситуацію. Почнемо з того, які докази ви вже запитували і що вам відповіли.
Дивіться напрям «Встановлення фактів» — перша консультація безкоштовна.