04.10.2026 · 4 хв читання · Судові історії

Заява про оголошення померлим була готова. Ми її не подали

Василь Масюк Адвокат, к.ю.н., магістр психології · практика з 2005

До мене звернулася сестра військового, який зник безвісти навесні 2024 року під час бойового завдання. Родині був потрібен правовий статус: поки людина рахується зниклою, спадщина не відкривається, а частина родинних питань просто не має рішення. Очевидний шлях — просити суд оголосити її померлою. Заяву ми підготували повністю. І не подали. Кілька місяців потому те саме рішення довелося ухвалити ще в одній родині.

Що сталося

Бій, після якого людина не вийшла на зв’язок. Тіло не повернули. У акті службового розслідування військової частини стоїть слово «ймовірно». Ім’я внесене до реєстру зниклих безвісти, відкрите кримінальне провадження. Далі — майже два роки очікування, під час яких родина не мала жодного документа, крім сповіщення.

З чим людина прийшла

З переконанням, що час уже минув. Логіка проста і здається залізною: минуло більше ніж півроку, отже можна йти до суду й оголошувати людину померлою.

У цій логіці одна помилка, і вона не в арифметиці.

Що зробив захист

Спершу треба обрати процедуру, і їх дві.

Перша — встановлення факту смерті. Вона для випадків, коли докази загибелі переконливі: є тіло, є висновок експертизи, є свідки, які бачили саме смерть. Строком ця процедура не обмежена.

Друга — оголошення померлим. Вона для випадків, коли смерть лише припускається за обставинами зникнення. Саме тут закон ставить шестимісячний строк.

Я перечитав акт службового розслідування дослівно. Там написано «ймовірно загинув». Це припущення, а не констатація. Отже, перша процедура наразі закрита, лишається друга.

І тут головне. Шість місяців рахують не від дня зникнення. Для воєнних обставин закон прив’язує відлік до закінчення воєнних дій, а судова практика останніх років читає це вузько: до дня, коли активні бойові дії закінчилися в тому місці, де людина зникла. Факт, який це підтверджує, — офіційний перелік територій, затверджений урядом і оновлюваний.

Ми знайшли в переліку той самий населений пункт. Він значиться територією активних бойових дій, і дати завершення в нього немає.

Чому заяву не подали

Бо суд відмовив би. Не тому, що родина неправа, і не тому, що бракує документів. А тому, що строк, з якого починається право звернутися, ще не почався.

Замість подання ми почали робити те, що має сенс зараз: шукати докази самої загибелі. Свідчення побратимів, які були поруч у тому бою. Дані про доповіді по зв’язку. Питання про відбір біологічного матеріалу для порівняння ДНК. Якщо цих доказів набереться достатньо, відкривається перша процедура — та, яка до строку не прив’язана. Якщо ні — родина чекає закриття переліку по тому селу й повертається до другої.

Так буває в цій категорії справ постійно: родина готова діяти, документи зібрані, а рухатися ще нема куди.

Приховане правило

У більшості справ строк — це дисципліна: встиг або не встиг. Тут строк працює навпаки. Він не про те, чи ви поспішили, а про те, чи держава вже визнала, що бої в тому місці скінчилися.

Звідси неприємний висновок для родин. Можна мати повний пакет документів, юридично бездоганну заяву й очевидну для всіх трагедію — і все одно отримати відмову, бо відлік ще не стартував. А відмова не прискорює нічого: вона забирає місяці й залишає родину з тим самим статусом, з яким вона прийшла.

Тому в цій категорії справ перше питання не «які в нас докази», а «який населений пункт і що в переліку».

Що робити

1. Знайдіть населений пункт, де сталося зникнення, в офіційному переліку територій і подивіться, чи стоїть у нього дата завершення бойових дій.
2. Прочитайте акт службового розслідування дослівно. Слова «ймовірно», «за наявними відомостями», «документального підтвердження немає» визначають процедуру.
3. Збирайте свідків зараз, а не перед засіданням. Люди, які були в тому бою, переміщуються, змінюють підрозділи, гинуть.
4. З’ясуйте, чи відбирався біологічний матеріал для порівняння ДНК і чи внесені дані родичів.
5. Не подавайте заяву «щоб уже щось почалося». Передчасна заява не наближає результат.

Запитання, які ставлять найчастіше

Минуло більше ніж півроку. Чому суд може відмовити? Бо відлік у таких справах прив’язаний не до дня зникнення, а до закінчення бойових дій у місці, де людина зникла. Поки в офіційному переліку немає дати завершення, строк не почався.

Чим оголошення померлим відрізняється від встановлення факту смерті? Джерелом упевненості. Факт смерті встановлюють, коли є докази самої смерті. Померлою оголошують, коли смерть випливає з обставин зникнення. Обидві справи розглядають в порядку окремого провадження, але доказова база в них різна.

Чи можна почекати й нічого не робити? Чекати доведеться. Але час працює проти доказів, а не за них. Свідків знаходять зараз, документи з частини запитують зараз — і тоді родина зустрічає момент, коли з’явиться підстава, з готовою справою.

Якщо ваша родина в такому очікуванні, ми можемо подивитися, який із двох шляхів для вас відкритий сьогодні, і що можна зробити до того, як він відкриється. Результату не гарантуємо: так не може чесно сказати жоден адвокат. Гарантуємо, що перевіримо все, що можна перевірити. Це вас ні до чого не зобов’язує.

Обставини справи змінено для знеособлення. Правова конструкція відтворена без змін.