30.09.2026 · 3 хв читання · Законопроєкти

Коли орган опіки мовчить, а дитина за кордоном: що пропонує законопроєкт № 16100

Василь Масюк Адвокат, к.ю.н., магістр психології · практика з 2005

Справу про те, з ким житиме дитина, відкладають утретє. Не тому, що сторони не готові, а тому, що в матеріалах немає одного папера — висновку органу опіки. Друга сторона тим часом каже, що дитина взагалі за кордоном, тож і вирішувати нічого.

Саме ці два «затори» й намагається розблокувати законопроєкт № 16100, зареєстрований у Верховній Раді 25 вересня.

Що пропонують

Перше — висновок органу опіки. Без нього суди місяцями відкладають справи. Проєкт пропонує дописати до ст. 19 Сімейного кодексу, що за відсутності висновку суд вирішує спір за наявними доказами.

Друге — діти за кордоном. У ст. 161 СК хочуть закріпити, що перебування дитини за кордоном не впливає на вирішення спору і не може бути самостійною підставою для відмови в позові.

Нового тут майже немає

Автори прямо переносять у закон позицію Верховного Суду з постанови від 22.10.2025 у справі № 202/14959/23.

Щоправда, у пояснювальній записці цю постанову приписано «Верховному Суду України», якого не існує з 2017 року. Дрібниця — але вона добре показує ретельність, з якою пишуться закони.

І все ж кодифікація корисна. Суд першої інстанції охочіше спирається на пряму норму, ніж на постанову, до якої ще треба довести подібність правовідносин. Норма не потребує доведення — її досить процитувати.

Слабке місце першої зміни

Формула «з тих чи інших причин». Вона не розрізняє орган опіки, який об’єктивно не зміг обстежити умови, і той, що просто не встиг або не захотів.

Без строку для висновку й без наслідків для органу опіки ця норма ризикує перетворитися із запобіжника на легальну відмовку: навіщо поспішати, якщо суд однаково розгляне справу без тебе.

Слабке місце другої зміни

Вона чесно визнає реальність війни: багато дітей за кордоном, і вдавати, що спори про них можна відкласти до кращих часів, — означає не вирішувати їх ніколи.

Але на головне питання проєкт не відповідає: як виконати рішення, коли дитина фізично перебуває в іншій державі. Виграти справу й повернути дитину — це дві різні задачі, і закон поки говорить лише про першу.

Чому це стосується і аліментів

Для аліментних справ проєкт важливіший, ніж здається. Від того, з ким проживає дитина, залежить, хто має право на аліменти (ч. 3 ст. 181 СК). Тож затор у справі про місце проживання часто означає затор і в грошах на дитину.

Кого це не стосується

Обидві зміни стосуються лише малолітніх. Дитина, якій виповнилося 14, і далі сама обирає, з ким жити, — і цей аргумент нерідко вирішує справу раніше за будь-які висновки.

Ширше: закон, що доганяє практику

У цій історії є закономірність, яку варто помітити. Суди вже вирішили проблему — закон лише записує рішення. Так буває частіше, ніж здається: право рухається знизу, від конкретних справ, а текст кодексу наздоганяє його з запізненням у роки.

Звідси практичний висновок, корисний не лише юристам. Якщо ви чекаєте, поки закон змінять, — ви, можливо, чекаєте того, що вже працює. Інструмент часто існує раніше за норму; його просто треба знати і вміти пред’явити.

А друга половина цієї закономірності менш втішна. Коли закон переписує практику поспіхом, він переносить і її прогалини — у нашому випадку відсутність строку для органу опіки й мовчання про виконання рішень. Тому якість закону видно не з того, що він проголошує, а з того, що він передбачає на випадок, коли хтось не виконає свою частину.

Що робити зараз

Проєкт поки в комітеті, тож поправити формулювання ще можна. А працювати з постановою № 202/14959/23 можна вже сьогодні — попередньо звіривши її повний текст у реєстрі судових рішень.

Якщо ваша справа стоїть через відсутній висновок або через те, що дитина за кордоном, — чи знаєте ви, що суд уже зараз може рухатися далі?

Якщо спір про місце проживання дитини завис — опишіть ситуацію. Почнемо з того, що саме його тримає: висновок, місце перебування дитини чи щось третє.