19.06.2026 · 2 хв читання · Судові історії

Обшук, якого не мало бути: історія однієї кримінальної справи

Василь Масюк Адвокат, к.ю.н., магістр психології · практика з 2005

Історія за мотивами реальної справи. Імена й деталі змінені — лишилася механіка, заради якої я й розповідаю.

Усе почалося рано вранці. До квартири, де жив чоловік — назвемо його Дмитро, — прийшли з обшуком. Знайшли те, що шукали, склали протоколи, і вже за кілька годин Дмитро був підозрюваним. Здавалося, питання вирішене: є вилучене, є протокол, є підозра. «Що тут доведеш, коли все знайшли в мене вдома?» — з цим він і прийшов, уже майже змирившись.

Я попросив не його версію подій, а всі матеріали — і почав не з того, що знайшли, а з того, як шукали.

Те, на що ніхто не звернув уваги

Обшук житла, за загальним правилом, можливий лише за ухвалою слідчого судді. Я перевірив підставу — і ось тут картина змінилася. Порядок, у якому проводили обшук, був порушений: те, що мало бути забезпечене законом, забезпечене не було.

А це змінює все. Бо доказ, отриманий із порушенням установленого порядку, є недопустимим (ст. 87 КПК). Юридично його ніби й немає — суд не має права класти його в основу обвинувачення. Принцип жорсткий і давній: «плоди отруєного дерева» отруєні самі. Не має значення, що саме знайшли, якщо знайшли незаконно.

Що було далі

Ми заявили про недопустимість ключових доказів, докладно показавши порушення під час обшуку. А коли з обвинувачення прибрати недопустиме, від нього лишилося замало, щоб тримати справу. Підозра, що здавалася непробивною, втратила опору.

Дмитро був за крок від того, щоб «змиритися, бо ж усе знайшли». А вирішило справу не те, що знайшли, а те, як саме це робили.

Навіщо я це розповідаю

Не щоб сказати «у всіх так буде» — не буде, кожна справа інша. А щоб показати головне: у кримінальній справі захищаються не виправданнями, а процедурою. Обвинувачення тримається не на «правді», а на доказах — і якщо доказ зібрано з порушенням, він падає, хоч би яким переконливим здавався. Побачити це можна лише в холодному розборі матеріалів, а не в паніці перших годин.

Дмитро був готовий здатися під вагою «у мене ж знайшли». Скільки людей здалися саме так — лише тому, що повірили факту знахідки більше, ніж власному праву перевірити, чи законно її здобули?

Можливо, у вашій справі теж є таке порушення. Опишіть ситуацію — подивлюся, де процедуру не дотримали.