26.06.2026 · 2 хв читання · Етика

Чи можна захищати винуватого — і навіщо це всім нам

Василь Масюк Адвокат, к.ю.н., магістр психології · практика з 2005

Питання, яке мені ставлять найчастіше поза кабінетом: «Як ти можеш захищати винуватого?» За ним — щира моральна підозра: мовляв, захист злочинця робить адвоката співучасником зла. Це звучить переконливо. І це хибно. Розберу чесно, бо тут вирішується не репутація професії, а захищеність кожного.

Адвокат захищає не злочин, а процедуру

Поширена помилка — думати, що захист означає «довести, що людина хороша і нічого не робила». Насправді захист — про інше: щоб державу, яка має величезну силу, змусили довести провину за правилами, а не «бо ми впевнені».

Я не легалізую зло. Я стежу, щоб докази були здобуті законно, щоб не катували заради зізнання, щоб людину судили за те, що довели, а не за те, що про неї думають. Навіть якщо людина винувата — спосіб, у який держава це встановлює, має бути чистим. Інакше завтра так само «встановлять» провину невинуватого.

Чому право на захист винуватого — це щит для невинуватого

Ось ключове, що випадає з емоційного питання. На момент затримання ніхто ще не знає напевно, винувата людина чи ні — це й має встановити суд. Якщо ми погодимося, що «очевидно винуватим» захист не потрібен, то хтось вирішуватиме цю «очевидність» до суду. І рано чи пізно «очевидно винуватим» оголосять того, хто не винуватий.

Право на захист працює лише тоді, коли воно безумовне. Щойно ми робимо виняток «крім справді поганих» — щит ламається для всіх, бо «справді поганого» тепер призначають на око. Захищаючи винуватого за правилами, адвокат насправді тримає ці правила цілими — для того невинуватого, який колись опиниться на тому ж місці.

Де справжня межа етики

Вона не між «винуватим» і «невинуватим» клієнтом. Вона в способах. Адвокат не має права брехати суду, фабрикувати докази, підмовляти свідків. Але він зобов’язаний вимагати, щоб обвинувачення витримало свій тягар, шукати слабкі місця в доказах і домагатися, щоб покарання відповідало вчиненому, а не суспільному гніву.

Захист винуватого — це не «відмазати». Це не дати державі зробити з конкретної справи виняток із правил, на яких тримаємось ми всі.

Незручне питання: ви хочете суспільства, де винуватого карають за доведеним, — чи де «винуватого» призначають за відчуттям, і одного разу цим винуватим станете ви?

Опинились під підозрою — байдуже, через помилку чи реальну ситуацію? Опишіть ситуацію — захист починається не з вироку моралі, а з перевірки, що саме доведено.