24.07.2026 · 4 хв читання · Теорія прийняття рішень
Теорія прийняття рішень →Чому в кримінальній справі люди грають в азартні ігри і завжди проти себе
Підприємець, якого викликали «просто поговорити», пішов сам, без адвоката. Людина, яка в бізнесі не підписує договір оренди без юриста, — на допит пішла сама. Коли я потім спитав чому, він відповів чесно: «Не хотів виглядати винним. Та й думав — пронесе».
«Думав, пронесе». Запам’ятайте цю фразу — вона коштувала йому вісім місяців справи. І вона ж отримала Нобелівську премію, тільки сформульована інакше.
Відкриття, за яке дали Нобеля
Психолог Даніель Канеман довів річ, яка перевернула економіку: людина по-різному ухвалює рішення залежно від того, де вона стоїть — у зоні виграшів чи в зоні втрат.
У зоні виграшів ми обережні. Запропонуйте людині гарантовані 10 000, або кинути монетку і отримати 20 000, або нічого — більшість візьме гарантовані. Синиця в руках.
А тепер переверніть: людина має втратити 10 000 гарантовано — або підкинути монетку, де вона втратить 20 000 чи не втратить нічого. І тут більшість раптом обирає монетку. У зоні втрат обережна людина стає гравцем: вона готова ризикнути більшим заради примарного шансу не втратити нічого.
Тепер подивіться на кримінальну справу очима Канемана. Це чиста, дистильована зона втрат: що б людина не робила, попереду лише різні розміри поганого — час, гроші, нерви, репутація, у гіршому разі свобода.
Гарантованого виграшу немає в меню взагалі — і тому кожна людина в кримінальній справі за замовчуванням азартний гравець. Не за характером. За математикою становища.
3 ставки, які роблять усі
Подивіться, як це виглядає в житті. Три найтиповіші рішення в перші дні кримінальної справи — і всі три є ставками в казино, де круп’є не ви.
Ставка перша: «піду поговорю сам». Гарантована втрата тут — гонорар адвоката. Монетка — «а раптом усе поясню, і воно розсмокчеться». Людина ставить проти гарантованої втрати в кілька десятків тисяч і програє роки, бо «поговорити» в процесуальному світі означає «дати показання», а показання — це не розмова, це путівник в тюрму.
Ставка друга: «почекаю, може, само минеться». Гарантована втрата — кілька тижнів дискомфорту й активних дій захисту зараз. Монетка — «може, про мене забудуть». Про людей не забувають; забувають повідомити людям, що про них пам’ятають. Поки ви чекали, справа збирала докази — без вашої участі, зате про вас.
Ставка третя, найдорожча: «знайду того, хто вирішить». Гарантована втрата — чесна робота захисника за зрозумілі гроші. Монетка — «занесу і закриється». Тут людина примудряється поставити на кін не лише гроші, які майже напевно зникнуть, а й новий склад злочину до наявного. Казино, де програш подвоюється автоматично.
Помітьте спільне: у кожній ставці людина відмовляється від відомої, обмеженої, контрольованої втрати — заради шансу не втрачати нічого. Рівно те, що Канеман показав на студентах із монетками. Тільки тут монетка підкидається один раз і не вами.
Що робить адвокат — мовою теорії рішень
Тепер я можу сформулювати власну роботу так, як не пишуть на візитівках. Адвокат у кримінальній справі — це людина, яка повертає клієнта із зони азарту в зону розрахунку.
Не «виграє справу» — це обіцянка з казино, а міняє саму гру: замість монетки «все або нічого» — послідовність маленьких, нудних, керованих рішень. Не давати показань до узгодження позиції — не ставка, а хід. Оскаржити недопустимий доказ — хід. Підготуватися до засідання про запобіжний захід — хід. Кожен хід має відому ціну і прораховані наслідки.
Жоден не є азартним.
Парадокс у тому, що саме така нудна гра дає ті результати, на які азартні гравці сподівалися від монетки: закриті провадження, перекваліфікації, дім замість СІЗО.
Просто досягається це не одним кидком, а тим, що жоден кидок не був зроблений наосліп.
Той підприємець, до речі, свою монетку вже кинув до мене — тому 8 місяців ми не вигравали, а відігрувалися. Відіграли. Але щоразу, коли він тепер каже знайомим «бери адвоката одразу», я чую в цьому не вдячність. Я чую людину, яка зрозуміла, що тоді, у кабінеті, вона грала в гру, правил якої не знала, на гроші, розміру яких не бачила.
Питання, яке я залишу відкритим, — і воно не лише про кримінал: згадайте своє останнє велике рішення у зоні втрат, коли всі варіанти були погані.
Ви тоді рахували, чи підкидали монетку, кажучи собі «думаю, пронесе»?
P.S. Якщо ви зараз у зоні втрат — вас викликали, прийшли, забрали — перші керовані кроки замість ставок розписані в книзі «Як розмовляти з поліцією»: що робити в перші години, окремо для вас і окремо для рідних. Монетку можна не підкидати.
P.P.S. А якщо справа вже почалася і потрібен не лише текст — сторінка захисту в кримінальних справах.
Дивіться напрям «Кримінальні справи» — перша консультація безкоштовна.